Безробітному Бориславу не до сміху

 
 

Безробітному Бориславу не до сміху

Аркадій ЧОРНИЙ "Високий замок" 10.11.2003



Промисловість цього міста зійшла на пси швидше, ніж нафтовидобуток у часи Івана Франка.

У Бориславі офіційний рівень безробіття сягає 8 відсотків. Ніби й небагато, але якщо пройтись “мертвими” виробничими корпусами колишніх місцевих промислових “монстрів” – “Галлаку”, “Борислав-фарфору”, “Бориславської фабрики нетканих матеріалів”, на кожному з яких працювало 1000 і більше місцевих жителів, про достовірні цифри незайнятості можна лише здогадуватися. Тим паче, що офіційно на цих недіючих підприємствах все ще “трудяться” люди, які очікують на виплату заборгованої платні (загальна сума боргу на 1 вересня становила понад 3 млн. грн.), або сподіваються, що у цехах знову будуть потрібні робочі руки.

Розповідаючи про економічне зростання в області (плюс 12 відсотків до аналогічного періоду минулого року), виконавча влада в особі губернатора Олександра Сендеги змушена констатувати, що далеко не все гладко у відродженні промислового потенціалу. Особливо на рівні райцентрів та невеликих міст. Прикладів достатньо і в Бориславі.

На території ВАТ “Галлак”, де у “кращі” часи щомісячно випускали до 2 тисяч тонн лаку, у попередні два роки можна було побачити хіба що охорону. Це – на роздержавленому підприємстві, яке за кількісними показниками стабільно утримувало друге місце у державі (після Дніпропетровського заводу), а за якістю й перше. Залишись воно без роботи ще трохи - остаточно розтягли б на металобрухт обладнання. Але, каже заступник голови правління ВАТ “Галлак” Ольга Чернуш, разом з головним управлінням економіки ЛОДА на підприємстві вдалося “нащупати пульс”. Нині виробництво розділене за структурами: “Галлак-пак”, “Галлак-фарб”, “Галлак-синтез” тощо, які спеціалізуються в окремих напрямках. Середня зарплатня тих кільканадцяти задіяних працівників невелика – 350 грн. Кажуть, це краще, ніж нічого. Треба бути великим оптимістом, аби сподіватися, що “Галлак” у перспективі відвоює втрачені позиції і потіснить на ринку дніпропетровських виробників і київську “Лакму”, які стабільно працюють і не зацікавлені у появі конкурента.

Ситуація на колись знаменитому бориславському підприємстві з виробництва фарфорового посуду (нині – ЗАТ “Фарфор”) нагадує розвиток подій на “Галлаку”. Тільки останнє у березні почало трохи “ворушитись”, а фарфорове виробництво тоді ж впало, мов зрізане кулею невидимого ворога. Це – наслідок тривалого протистояння претендентів на господарювання виробництвом. У цій “війні” жертвою стало, окрім працівників, ще й розікрадене, продане за безцінь устаткування. Що й казати, коли сучасну іспанську піч для випалювання посуду вартістю 200 тисяч доларів бажаючі її привласнити оцінили аж у... 20 тисяч гривень. Щоправда, суд призупинив розпродаж майна, а ще до цього міський голова Борислава Микола Тустановський зі своїм заступником з економіки у “рукопашних” сутичках не давали новим “господарям” вивезти обладнання з “фарфорки” (до речі, як і з “Галлаку”).

Аби відродити тут виробництво, потрібні значні капіталовкладення (зупинені печі старого зразка до роботи уже не придатні). Але певні напрацювання є, і якщо вдасться їх реалізувати, то вже навесні наступного року тут запрацює піч, у якій щодобово “народжуватимуться” 14 тисяч тарілок чи горнят. Звісно, якщо так звані “інвестори” не виграють справу у суді.

На економіці Борислава можна було б ставити великий хрест, якби тут не збереглися такі підприємства, як ВАТ “Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод” – нині повністю недержавна виробнича структура. Тут - зростання кількості працівників ( задіяно 414 осіб). Найбільшою проблемою керівник підприємства Володимир Лазар вважає відсутність фахових кадрів. Парадоксально, але за умов масового безробіття у місті не можна знайти кваліфікованих токарів, слюсарів, інструментальників. Ба навіть ті з “старих” робітничих кадрів, які повернулися на завод з заробітків, каже Володимир Михайлович, втратили не лише кваліфікацію, а й сумлінне ставлення до праці.

Нині тут виготовляють обладнання для нафтогазовидобувної промисловості, запчастин для газомотокомпресорів. Щоправда, до 70 відсотків виробленого експортують до Росії та інших країн СНД. Але налагоджують контакти і з вітчизняним нафтогазовидобувним комплексом. Очевидно, поки підніметься промисловість Борислава, яка занепала з блискавичною швидкістю, минуть роки.


Создан 26 янв 2008